Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення у дітей дошкільного віку

 Консультація для батьків.

 Що робити батькам, щоб допомогти власній дитині досягти успіхів у житті? Наскільки важливо для підростаючого, але поки ще зовсім маленького артиста, адвоката, економіста, політика уміння красиво, чітко і виразно говорити? Адже відомо, що 17-20 % інформації слухачу дає інтонація співрозмовника. Дуже часто губиться цікава, оригінальна думка, озвучена мляво, невиразно та незрозуміло. Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем у навчанні читання і письма в школі (виникають так звані дислексія – часткове порушення читання та дисграфія – часткове порушення письма).

 І нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

 Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв'язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

 Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

 Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення.

 Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

 Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

 Розминати пальцями пластилін, глину.

 Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

 Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

 Стискати та розтискати кулачки.

 Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

 Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

 Показувати окремо тільки по одному пальчику.

 Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

 Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

 Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

 Нанизувати великі ґудзики на нитку.

 Зав’язувати вузлики на мотузці.

 Одним із прийомів  розвитку дрібної моторики є бісероплетіння. Для дітей дошкільного віку бісероплетіння є унікальною можливістю знайомства з творчістю й цікавим заняттям. Плетіння бісером розширює творчі здібності дитини, навчає добирати кольори й вигадувати різноманітні візерунки та мотиви, розвиває і удосконалює дрібну моторику рук, а також елементарні математичні навички, зокрема усний рахунок.

 Робота з бісером та намистинками сприяє особистісному розвитку дитини: формує внутрішню дисципліну, посидючість, терпіння, вміння доводити розпочату справу до кінця. А головне – дарує дитині хвилюючі миті спостереження за процесом народження шедеврів, які створюються її руками. До того ж вироби з бісеру – чудовий подарунок, зроблений власноруч.

Як розвивати мовлення дитини?

 Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують її.

 Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.

 Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не “сюсюкайте”.

 Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.

 Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки лише після того, як він закінчить фразу.

 Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вивчайте вірші, складайте цікаві історії за малюнками.

 Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями й фарбами, грайте мозаїкою, кубиками чи пазлами, нанизуйте бісер,. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху!

Рекомендації батькам

із підготовки до вступу малюка

в дитячий садок:

1. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях.

2. Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

3. Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.

4. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.

5. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

6. Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою й дітьми.

7. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте дитину на мажорний лад.

8. Говоріть малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим.

9. Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

10. Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:



1. Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

3. Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.

4. Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.

5. Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

6.Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.

Андріяш Г.В., методист РМК